подивись

Антична спадщина

В давні часи на території провінції Маніса мешкало багато народів, а також ранні християни.

На території провінції Маніса знаходились такі згадані у Біблії стародавні міста Семи Церков, як Сардес, Фіятейра та Філадельфія.

Фіятейра

Фіятейра знаходилась на території сучасного окружного центру Акхісар/Akhisar. Це було важливе та багате торгове місто, яке розташовувалося на шляху з Пергами до Леодікії. Оскільки місто, яке в давні часи вважалося центром ткацтва, знаходилося на перехресті різних шляхів, воно було втягнуто в військову та торгівельну діяльність. Серед руїн були знайдені записи, які належать гільдії яка виготовляла фіолетові барвники. Фіятейра була однією з Семи Церков, що відносяться до перших століть християнства.

Місто Сардес (Сардеіс або Сарт) в VI столітті до нашої ери був столицею Лідійського царства. Місто Сардес та его околиці зрошувалися водами ріки Пактолус. Ріка, відома тим, що в її відкладеннях міститься золото, була джерелом багатства лідійського царя Креза (Крьоза / Каруна) та дозволила місту процвітати. За легендами, ймовірно, кожний улов Мідаса був золотим, оскільки він купався в ріці Пактолус. В Сардесі батько Креза, цар Альяттес, карбував перші в світі монети.

Найважливішими архітектурними спорудами, що відкрилися в результаті розкопок, є гімназія та синагога. Синагога – це унікальна споруда, побудована в III столітті до нашої ери. Гімназія знаходиться поруч із синагогою. Судячи з прикрас на східному фасаді гімназії можна зрозуміти, що вона була побудована на початку III століття нашої ери. Арочні приміщення по бокам цих двох будівель відносяться до візантійського періоду.

Більша частина античного міста Філадельфія прихована під сучасними будовами округу Алашехір/Alaşehir. Назва Філадельфії «Маленькі Афіни» в римський період було пов’язане з безліччю храмів та фестивалів, які проводились в місті. Місто зберегло своє значення також в візантійський період. Під час розкопок в Філадельфії були відкриті храм та амфітеатр, які відносяться до римському періоду.

Античне місто Егай, яке знаходилося на території району Кьоселер/Köseler округу Юнус Емре/Yunus Emre, також відоме за назвою Немрут Кале/Nemrut Kale. Егай є одним з 12 еолійських міст Західної Анатолії, про які писав Геродот. Егай знаходиться на горі Юнт/ Yunt в гористій місцевості досить далеко від Егейського моря. Археологічні роботи в Егаї свідчать, що місто було засновано в 800-х роках до нашої ери, а в IV столітті нашої ери було важливим торговим центром.

Фортеця Маніса

На північному схилі гори Спіль/Spil в південній частині центра міста Маніса можна побачити руїни фортеці Маніса. Фортеця складається з двох частин – «зовнішня фортеця» та «внутрішня фортеця». Внутрішня фортеця, також відома як Сандиккале/ Sandıkkale, під час правління візантійців була оновлена та обнесена зовнішнім муром.

Вулкани Кула/Kula та «димоходи фей»

Вулкани Кула та їхні околиці, що розташовані між округами Кула та Саліхлі/Salihli, мають вулканічну геологічну структуру та в 2013 році зареєстровані ЮНЕСКО в якості члена мережі геопарків ЮНЕСКО. Вулканічна діяльність в районе Кула тривала до четвертинного періоду. Завдяки цій особливості знаменитий географ Страбон назвав ці землі «країною, яка згоріла». В геопарку знаходяться різноманітні природні утворення, які сформувалися під впливом перепадів температур, дощу, вітру та ерозії. «Димоходи фей» району Кула забарвлені в пастельні відтінки та створюють вражаючий пейзаж в долині Гедіз/Gediz

Національний парк гори Спіль

Гора Спіль отримала свою назву з давніх міфів. Гора простягається зі сходу на захід, створюючи окремий масив з північно-західного краю Боздаглар/Bozdağlar в басейні Гедіз. Це вапнякова гора заввишки 1513 м. Це природний скарб з його вапняковими скелями геологічної та геоморфологічної структури, долинами каньйонів, долинними озерами, печерами, багатим рослинним покровом та дикими тваринами. Тут серед чагарників низькорослої флори виділяються різновиди дубу, повзучий ялівець, верес, лавр та мирт. Гора Спіль з її понад 120 видами ендемічних рослин являє собою велику цінність. Крім пішохідних та велосипедних доріжок, центрів парапланеризму та паркурів по бездоріжжю, тут також знаходиться скельне утворення Ніобе/Niobe з видом на місто Маніса, на античне лідійське місто Магнезія та Сипілум, на долину ріки Гедіз, фортецю Маніса, а також Кам’яний образ, розташований у ніші на висоті приблизно 100-120 м над гранітною скельною поверхнею гори Спіль. Манісські тюльпани, які ростуть на горі Спіль та квітнуть з квітня по травень, знаходяться під захистом.

Будинки Кула

Дерев’яні будинки Кули XIX століття є яскравими прикладами османської цивільної архітектури та мистецтва того часу. Місто Кула відображає османське містобудування XIX століття.

Інші пам’ятки Маніси

Село-музей Даркале/Darkale в окрузі Сома/Soma, Бінтепелер/Bintepeler та Гігес Тумулус/Gyges Tümülüsü, водоспади Туркмен/Türkmen, пасовище Оваджик/Ovacık в окрузі Тургутлу/Turgutlu, оливкове дерево віком 2000 років в окрузі Караагач/Karaağaç, мечеть та комплекс Айше Хафса Султан/Ayşe Hafsa Sultan, мечеть та комплекс Улу/Ulu, Мечеть та комплекс Мурадіє/Muradiye, парк Шехзаделер/Şehzadeler, мечеть Джаруллах бін Сулейман/Carullah bin Süleyman з османським оздобленням ручної роботи, міський музей Тургутлу, музей Маніси, музей Саліхлі, Музей Акхісар, Обасья/Obasya та намети кочівників.